Пам’ятка на осінні канікули

1. Для руху пішоходів служать тротуари та пішохідні доріжки, а там, де їх немає, пішоходи можуть йти по узбіччю.
2. Переходити проїжджу частину потрібно тільки по підземному переході, пішохідному містку, по «зебрі», при наявності знаку «пішохідний перехід».
3. Автобуси та тролейбуси потрібно обходити ззаду, трамваї – спереду.
4. Не грайтесь поблизу дороги.
5. Не торкайтесь обірваних проводів: вони можуть бути під напругою, а це смертельно небезпечно.
6. Не залишайте без нагляду газо- та електроприлади.
7. Ніколи не вживайте до їжі гриби зі зміненим зовнішнім виглядом. Пам’ятайте, що у кожного їстівного гриба є отруйний двійник.
8. Не грайтеся з бродячими кішками та собаками. Вони можуть бути поширювачами інфекційних захворювань.
9. Не грайтеся петардами та не робіть самопалів! Це небезпечно для життя!

Увага! Під час канікул відповідальність за життя та здоров’я дітей несуть батьки!

Термін канікул: з 29.10 по 02.11.

До школи: 5 листопада

         Вірусний гепатит А – це  гостре інфекційне захворювання з фекально-оральним механізмом передачі інфекції, переважним ураженням печінки і травного каналу. Збудником хвороби є вірус. Джерелом інфекції є хвора людина. Інфекція передається через шлунково-кишковий тракт. Виділяється вірус в навколишнє середовище з випорожненням хворого і потрапляє в організм здорової людини через забруднені харчові продукти, воду, предмети побуту, брудні руки, недотримання особистої гігієни.

           Вірусний гепатит А вважається сезонним захворюванням, як правило, збільшення випадків захворювання спостерігається в осінньо-зимовий період. У народі його називають хворобою брудних рук. Інкубаційний період триває – 7-50 днів  (в середньому 15-35 днів).

        Вірус гепатиту А досить стійкий у навколишньому середовищі. При кімнатній температурі він може зберігатися до двох тижнів, а при температурі +4°С протягом кількох місяців. Вірус також досить стійкий до дії дезінфікуючих засобів, але швидко гине при кип’ятінні (через 10 хвилин).

         Важливу роль у попередженні виникнення та розповсюдженості гепатиту А відіграє громадська свідомість та дотримання правил особистої гігієни.

• Ретельно мити руки після відвідування туалету, перед приготуванням та вживанням їжі.
• Вживати доброякісну питну воду, що подається водопровідними джерелами централізованого та децентралізованого водопостачання, які контролюються відповідними службами;
• Не використовувати для пиття, приготування їжі та миття посуду воду з незнайомих джерел водопостачання;
• lВоду з децентралізованих джерел (колодязів, копанок тощо) перед вживанням кип’ятити не  менше 10 хв., дати відстоятися;
• Не вживати продукти, придбані на стихійних ринках;
• Ретельно мити перед вживанням сирі овочі та фрукти кип’яченою водою;
• Розливне молоко обов’язково кип’ятити;
• Дотримуватись технологічного (температурного) режиму приготування їжі.

Інтерактивні вправи для батьків

Вправа1. Що для Вас найважливіше?

- Завдання: Розставити цифри від 1до 10 навпроти рядочка.

На аркуші паперу написані мотивуючі фактори:

Я – донька

Я – матуся

Я – жінка

Я – громадянка України

Я – Берегиня роду

Я – подруга

Я – європейка

Я – українка

Я – бабуся

Я – житель планети Земля.

Вправа 2. «Дружня долонька»

Завдання: На аркуші паперу кожен обмальовує свою долоню, внизу підписує ім’я учасники залишають аркуші на стільцях, підводяться і рухаючись від аркуша до аркуша, пишуть побажання ( риси людини)дітям  на наступний навчальний рік, попередньо проаналізававши виконані завдання в цьому році по реалізації виховної моделі класу.

Вправа 3. Що Вас найбільше мотивує до роботи

Нижче приведено у довільному порядку перелік мотивуючих факторів ( на основі дослідження Фредеріка Гецберга).

Завдання: Задумайтесь над тим, що на сьогоднішній день має найбільший/найменший вплив на Ваше задоволення від роботи та запишіть бали від 1 до 15 біля кожного мотивуючого фактору (1 – означає найбільший вплив а 15 – найменший).

Ø Кар’єрний ріст

Ø Безпека

Ø Відповідальність

Ø Досягнення

Ø Заробітна плата

Ø Політика фірми

Ø Праця сама по собі

Ø Взаємини з начальством

Ø Взаємини із співробітниками

Ø Взаємини з підлеглими

Ø Розвиток

Ø Статус

Ø Визнання

Ø Умови праці

Ø Особисте життя.

Вправа 3. « Хто ти?»

Завдання? Розташуйте тварин за власним бажанням: тигр, корова, кінь, свиня, вівця.

Ключик: тигр – це почуття власної гідності, корова – робота, кінь – сім’я, свиня – гроші, вівця – кохання.

Вправа 4. « Тепло душі»

Завдання: Ви – батьки, навколо Вас багато людей.

-         Кого б Ви хотіли зігріти своїм теплом?

Кожному на стіл роздаю аркуш паперу, де намальоване 2 сонечка.

1.     Намалюйте промінчики і підпишіть кого б Ви хотіли зігріти своїм теплом?

2.     Від кого Ви чекаєте тепла? 

Лекція для батьків

 „Які „уроки” може отримати дитина, що стикається з домашнім насильством?”

Діти, що були свідком насильства  у сім’ї, засвоюють, що:

:     Насильство – це засіб розв’язування конфліктів або отримування бажаного. Цей навик вони приносять у середовище, яке їх оточує: спочатку в дитячий садок і школу, потім у дружні й близькі стосунки, а потім у свою сім’ю і на своїх дітей.

:     Негативні форми поведінки у суспільстві – найвпливовіші.  Діти  отримують впевненість, що тиск і агресія призводять до бажаного результату, і не шукають інших способів взаємодії з людьми. Вони не знають про те, що можна досягти бажаного, не обтяжуючи права іншого.

:     Довіряти людям і, особливо, дорослим, небезпечно. У своїх сім’ях діти не мають прикладу позитивних стосунків одного з одним. Тому їм важко встановити близькі стосунки з іншими людьми. Вони не спроможні розуміти почуття інших людей.

:     Свої почуття і потреби не можна виражати відкрито. Дитина не може відкрито виразити свої справжні почуття в сім’ї, тому що до неї або просто немає нікому діла, або за цим наступить покарання. Врешті-решт, вона втрачає цей навик – виявляти свої справжні почуття. Дійові тільки негативні почуття – вони привертають увагу, піднімають авторитет – тому тільки їх варто проявляти.

У результаті дитина:

або приховує свої почуття в сім’ї, знаходячи їм вихід на вулиці, в школі;

або керується принципом – мовчи, терпи і принижуйся.

У сім’ях, де у стосунках з дітьми переважають

контролювання

нехтування дитячими потребами

тиснення

приниження один одного

         дитина може вирости агресивною або „забитою”, що не вміє постояти за себе.

Тому ми повинні частіше думати про те, кого ми хочемо виховати. Ми весь час повинні пам’ятати, що дитина – це наше дзеркало.

Якщо дитина демонструє агресивні реакції, це ще не значить, що дитина робить негативний вчинок. Виявляється, що агресія – це форма поведінки, яка направлена на самозахищення і служить для адаптування навколишнього середовища, задоволення бажань і досягнення мети. Тобто це те, що властиве нам з народження і те, чого не можна знищити, можна тільки приглушити.

Протягом багатьох років спілкування з батьками ми дійшли висновку, що батьки часто самі мають недостатню правову культуру і не знають, яка відповідальність чекає їхніх дітей за скоєні правопорушення та злочини. Тому ми склали пам’ятки  для батьків та дітей «Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх», «Пам’ятка для батьків». Ці пам’ятки були роздані батькам та дітям.

Кримінальна відповідальність – це правовий наслідок скоєння злочину, який полягає у застосуванні до винного державного примусу у формі кримінального покарання. 

1.   Відповідно до ст.10 Кримінального кодексу України, кримінальній відповідальності підлягають особи, яким на момент скоєння злочину минуло 16 років. Є випадки, коли відповідальність настає з 14 років, а в деяких випадках з 11 років, якщо мова йде про вбивство, умисне заподіяння тілесних ушкоджень, які спричинили розлад здоров’я потерпілого, зґвалтування, розбій, крадіжку, грабіж, злісне та особливо злісне хуліганство, розкрадання вогнепальної зброї та вибухових речовин, умисні дії, що можуть спричинити аварію поїзда, деякі випадки умисного знищення чи пошкодження майна.

2.  До особи, яка вчинила у віці до 18 років злочин, що не становить великої суспільної небезпеки, якщо буде визнано, що її виправлення можливе без застосування кримінального покарання, а також до особи, яка до виповнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, суд може застосувати примусові заходи виховного характеру, які не є кримінальним покаранням:

а)  застереження;

б) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;

в) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють, педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їх прохання;

г) покладення на неповнолітнього , який досяг 15 років і має майно, кошти або заробіток, обов’язку відшкодування заподіяних майнових збитків;

ґ) направлення до спеціальної навчально­­-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, на строк до трьох років;

д) суд може визнати за необхідне призначити неповнолітньому вихователя;

е) для них передбачені пом’якшені умови звільнення від кримінальної  відповідальності та покарання – за амністією, у результаті помилування, за відбуттям частини покарання тощо.

3. Особи у віці з 14 до 16 років не несуть кримінальної відповідальності за злочини з  необережності (за винятком убивства).

4.  До неповнолітніх застосовується максимальний термін ув’язнення – 10 років.

5.  За окремі види  злочину застосовуються слідуючі  міри покарання:

      бандитизм – від 5 до 15 років; ухилення від призову на строкову військову службу – від 3-х  років; крадіжка – від 3-х років, або виправні роботи на строк до 2-х років; крадіжка з проникненням у приміщення – від 3 до 8 років з конфіскацією або без неї.

6. Батьки зобов’язані поважати та виховувати своїх дітей,  піклуватися про їхнє здоров’я, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття ними повної загальної середньої освіти, готувати їх до самостійного життя.

7. Батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони: без поважної причини не забрали дитину з пологового будинку або іншого лікувального закладу і протягом 6 місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини;жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та  бродяжництва;

засуджені  за вчинення умисного злочину щодо дитини  (Сімейний кодекс України)

                       Підпис батьків _______________

Бесіда

 Підліток і наркотики

Якщо ваша дитина у віці близько 15 років навчається в ПТУ або будь-якому іншому навчальному закладі і любить часто проводити час з друзями (особливо якщо вони не вселяють вам довіри), є ймовірність, що він ... знайомий з наркотичними речовинами або близький до такого знайомства.
Всім відомо - заборонений плід солодкий. Серед підлітків іноді модно спробувати все, що заборонено, а «просунуті» молоді люди притягують, як магніт.
Іноді ми помиляємося, думаючи, що наркоманії схильні тільки діти з неблагополучних сімей. Неправда і те, що наркотики починають вживати лише соціально невдоволені, закомплексовані, що прагнуть втекти від реальності діти. Насправді чим товариськіша людина, тим ширше його коло знайомих, і серед них напевно можуть опинитися такі ось «модні» приятелі.
Відверто неправильна думка - це коли думають, що вперше дитина пробує наркотики «з горя», від образи на батьків, через нерозділене кохання, і т.п. Чому? Та все просто. Жодна дитина напевно ще не подумала: «Дай-но я піду покурити анаші, «авось»  допоможе!» Чому ж тоді? Саме. Із цікавості.
Природно, найпростіше побачити щось підозріле по зіницям вашої дитини. Але не варто забувати, що зіниці можуть бути розширеними і при поганому освітленні або в збудженому стані, а ви прийдете з упередженими претензіями і підозрами. А вже якщо ви зважитеся провести обшук на наявність сторонніх речовин, ви точно ризикуєте підірвати довіру дитини до вас надовго.
Що ж робити? Приділяйте увагу непрямими ознаками більшою мірою! Ви можете бачити будь-які зміни в настрої та поведінці вашої дитини, адже ви знаєте його краще, ніж хто б то не був.
Розглянемо найпопулярніший і нібито нешкідливий наркотик - марихуану. Ще її називають канабіс, ганджа, анаша, план, напас, п'ята (і похідні від цих слова). Насправді це коноплі. Її курять, а не колють, тому не страшно спробувати. І дістати її насправді набагато простіше, ніж ви думаєте. До того ж коштує це зовсім не дорого.
Отже, що ж змінюється в поведінці підлітка, якщо він пробує цей наркотичний засіб? На перший погляд, відрізнити «накурену» людини від звичайної непросто. Але це тільки якщо вона нічого не говорить і нічого не робить, навіть не рухається. Тому якщо ваша дитина мовчки прийшла додому, швиденько ліг і лежить - варто насторожитися.
Пам'ятайте, не потрібно його смикати. А раптом проблема у відносинах з однолітками, а ви його звинуватити в пристрасті до марихуани! Поговоріть з ним. Під наркотичним сп'янінням тягнеться мова, підліток починає лякатися. Поведінка буде неприродною: він буде ховати очі, дивитися в бік, вниз, мовчати, а при вимушеній розмові - ретельно підбирати слова і вибирати нескладні теми, так як може заплутатися в тому, що сам же говорить.
Спробуйте поговорити з ним про сенс життя, і ви відразу зрозумієте, якщо щось не так, - спілкування з «накуреним» іноді схоже на спілкування з психічно хворою людиною: на обличчі паніка, очі бігають, ніколи не дивляться в очі співрозмовника, відповіді короткі і односкладові, рухи безладні, хаотичні.
Дитина, яка покурили анаші, постарається взагалі не приходити додому, не брати телефон, поки не пройде пікова дія наркотику (як то кажуть, поки не «попустить»). Але дія не пройде, навіть якщо він тверезий повернеться додому, поки він не проспиться. Всі ознаки, описані вище, будуть в наявності, причому в прямому сенсі!
Якщо ви помітили непрямі ознаки, це ще не означає, що перед вами наркотичне сп'яніння! Але якщо випадки не поодинокі, тоді варто почати серйозно турбуватися.
Настане звикання. І вам вже буде складніше помітити неадекватні риси в його поведінці. Тому якщо ви надзвичайно зайняті роботою, і ваша дитина під опікою родичів, намагайтеся все-таки знаходити час на спілкування з ним, інакше ви можете його втратити. 

Бесіда

ПРАВА І ОБОВ’ЯЗКИ БАТЬКІВ

Законодавством України передбачено відповідальність батьків не лише за шкоду, завдану їхніми дітьми, а й за неналежне виконання своїх батьківських обов’язків.

Відповідальність батьків передбачена:

 Сімейним кодексом України

 Стаття 141. Рівність прав та обов’язків батьків щодо дитини

1. мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою;

2. розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.

Стаття 155.Здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов’язків

1.           здійснення батьками своїх прав та виконання обов’язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності;

2.           батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини;

3.           відмова батьків від дитини є неправомірною, суперечить моральним засадам суспільства;

4.           ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

 Стаття 180. Обов’язок батьків утримувати дитину

1.           Батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Стаття 181. Способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину

1. способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними;

2. за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі;

3. за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі;

4. у разі виїзду одного з батьків за кордон на постійне проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти стягуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

5. якщо місце проживання батьків невідоме або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога. Порядок призначення цієї тимчасової державної допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

 Стаття 164. Підстави позбавлення батьківських прав

1. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

2. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття.

3. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

4. Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки злочину, він порушує кримінальну справу.

 Стаття 165. Особи, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав

1. Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім’ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров’я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

 Стаття 166. Правові наслідки позбавлення батьківських прав

1. Особа, позбавлена батьківських прав:

1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов’язків щодо її виховання;

2) перестає бути законним представником дитини;

3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім’ям з дітьми;

4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;

5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов’язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);

6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

2. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов’язку щодо утримання дитини.

Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

 Стаття 170. Відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав

1. Суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров’я і морального виховання.

У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам – за їх бажанням або органові опіки та піклування.

2. У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров’я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків.

У цьому разі орган опіки та піклування зобов’язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав.

З таким позовом до суду має право звернутися прокурор.

3. Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

4. При задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

5. Положення частин першої – третьої цієї статті застосовуються до відібрання дитини від інших осіб, з якими вона проживає.

Законом України "Про освіту”

 Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини

1. Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.

2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані:

-      постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей; поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім’ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;

-      виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни;

-      сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;

-      виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

4. Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків, захищає права сім’ї.

Стаття 60. Права батьків

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:

-      вибирати навчальний заклад для неповнолітніх дітей;

-      обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування навчальних закладів;

-      звертатися до державних органів управління освітою з питань навчання, виховання дітей;

-      захищати увідповідних державних органах і суді законні інтереси своїх дітей.

Кодексом про адміністративні правопорушення України

 Стаття 184. Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей.

Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей

тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, -

тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом,

тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, -

тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 Кримінальним кодексом України

 Стаття 164. Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей

1. Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні, -

карається виправними роботами на строк до одного року або обмеженням волі на той самий строк.

2. Те саме діяння, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, -

карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років.

 Стаття 166. Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування

Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, -

карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

 Стаття 167. Зловживання опікунськими правами

Використання опіки чи піклування з корисливою метою на шкоду підопічному (зайняття житлової площі, використання майна тощо) -

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 

ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ БАТЬКІВ

Законодавство України, а саме Сімейний кодекс в ст. 150, визначає, що батьки зобов'язані виховувати дитину у дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, зобов'язані поважати дитину, готувати її до самостійного життя.

Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, - карається обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Так, батьки (усиновлювачі) або опікуни чи інші фізичні особи, які на правових підставах здійснюють виховання малолітньої особи, також заклади, що здійснюють щодо малолітнього функцію опікуна, відповідають за неналежні виховання та нагляд (інколи в літературі висловлюється аргументована думка з приводу того, що доцільно було б ввести відповідальність батьків та опікунів не лише за неналежне виховання та нагляд але й за неналежне утримання яке матиме місце у разі крадіжки малолітнім грошей або продуктів харчування з магазину для прожиття), а навчальні заклади, заклади охорони здоров’я, інші заклади чи особи, що зобов’язані здійснювати нагляд за малолітнім, - мають нести відповідальність лише за неналежний нагляд.

Якщо це стосується батьків, то відповідальність буде покладена на обох незалежно від того, проживають вони разом чи окремо, оскільки обов’язок здійснювати належне виховання та нагляд за малолітнім є рівним для обох із них. У разі, коли батьки були позбавлені батьківських прав, обов’язок відшкодувати завдану майнову шкоду за протиправні діяння своїх малолітніх дітей лежить на них ще протягом трьох років після позбавлення батьківських прав (ст. 1183 ЦК України). Це пояснюється тим, що виховання чи неналежне виховання є процесом, який має тривалу дію в часі і його вплив не може припинитися з моменту позбавлення батьківських прав.

Наслідки неналежного виховання матимуть свої негативні прояви і після факту позбавлення батьківських прав. Оскільки функціональні обов’язки батьків, усиновителів та опікунів щодо дітей є ідентичними, доцільно було б названі правила щодо позбавлення батьківських прав поширити на випадки скасування усиновлення та припинення прав опікуна.

У виняткових випадках - при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити

рішення про негайне відібрання дитини від батьків. У цьому разі орган опіки та піклування зобов'язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав. З таким позовом до суду має право звернутися прокурор. При винесенні рішення про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав суд не встановлює конкретних строків цього обмеження прав батьків. Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. № 2402-ІІІ виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і  моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. 

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних  історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. 

Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків щодо виховання дітей, захищає права сім'ї, сприяє розвитку мережі дитячих закладів. 

Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов'язку утримувати дітей. 

Порядок і розміри відшкодування витрат на перебування дитини в будинку дитини, дитячому будинку, дитячому будинку-інтернаті, школі-інтернаті, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім'ї, іншому закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлюються законодавством України. 

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону. 

У разі відмови від надання  дитині  необхідної  медичної допомоги, якщо це загрожує її здоров'ю, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність згідно з законом. Медичні працівники у разі критичного стану здоров'я дитини, який потребує термінового медичного втручання, зобов'язані попередити батьків або осіб, які їх замінюють, про відповідальність за залишення дитини в небезпеці.

Сім'я є середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом:

 Стаття 155 Сімейного кодексу України

Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Батьки зобов'язані поважати дитину.

Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.

Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою

державного контролю, що встановлена законом.

Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов'язків щодо неї.

Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій.

Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.

 Стаття 150, 152 Сімейного кодексу України

Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей – тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, -  тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, -тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 184 Кодексу України про Адміністративні правопорушення

Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, - карається обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або

позбавленням волі на той самий строк.

 Стаття 166 Кримінального Кодексу України

Експлуатація дітей, які не досягли віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання їх праці з метою отримання прибутку -

карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Ті самі дії, вчинені щодо кількох дітей або якщо вони спричинили істотну шкоду для здоров'я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини, або поєднані з використанням дитячої праці в шкідливому виробництві, -

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 150 Кримінального Кодексу України

Шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, — якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

Стаття 1178 Цивільного кодексу України

Неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.

У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний

відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини

Консультація для батьків

« Правове виховання і педагогіка толерантності в сім’ї »

      Коли маля з’явилося на світ , ми хочемо , щоб воно було здорове. Зокрема добре розвивалося психічно. І лише набагато пізніше починаємо замислюватися , якою людиною воно стане.

      Наше дитя поступово опановує загальні . властиві форми поведінки серед людей і розвивається як індивідуальність.  Збереження стосунків зі своїми батьками та близькими людьми – передумова , за якої особистість нормально розвиватиметься. Отже , добре ставлення близьких , особливо мами й тата, необхідне дитині. Толерантне ставлення до дитини  - вагомий чинник виховання.

      Потреба у визнанні  - одна з найбільш значущих людських потреб. В ім’я  цього дитина вчиться все робити краще – малювати, стрибати, бігати і т. д. Прагне бути кращою сама, аби стверджуватися в своїх моральних якостях. Як же вона старається.

      Не будемо іронізувати над нашим малюком ! Не травмуйте сина чи доньку репліками типу « У тебе не вийде, облиш це заняття », « Відчепись від мене і дай мені спокій », « Іди геть, я тебе не люблю». Не можна казати малому , що він тупий , брехун, баран, упертий віслюк тощо. Не вважайте , що приниження – дійовий засіб. Воно ще ніколи не давало позитивного результату. Позбавлення перспективи, зміцнення особистості не зміцнюють віри дитини в себе. Тільки батьківська любов і віра народжують оптимізм, бажання бути кращим. Дитина потребує емоційної підтримки, особливо батьківської.

      Варто звернутися до батьківської інтуїції, яка підкаже , як зробити так, щоб дитина за власним бажанням , свідомо  прагнула подолати свої недоліки. Наше маля – вже особистість. Але на шляху до розвиненої дорослої особистості на     нього чекає стільки випробувань. Маля не може само розвивати свою унікальність. Йому потрібні постійне заохочення, довірче спілкування та батьківська любов.

      Почуття власної гідності дає дитині змогу повніше реалізувати свої природні здібності, стимулює позитивні і захищає від негативних. Почуття  власної нікчемності є проявом неприязні до самого себе, гальмує особистісний розвиток, блокує ініціативність,утруднює саморегуляцію. Тому забезпечення оптимальних психолого – педагогічних умов формування позитивного оцінного ставлення до себе – важливе завдання родинного і суспільного виховання.

       Правильна оцінка дитиною свого « Я» є регулятором її моральної поведінки, лежить в основі знань про свої права та обов’язки , на ній ґрунтуються такі почуття  як відповідальність, сором, провина,  совість тощо.

Кожна дитина повинна знати свої права, обов’язки, розуміти і вміти пояснювати відмінність  між ними. Діти повинні розуміти зв'язок між поняттями право, правило, честь, обов’язок. Ми, дорослі , маємо сформувати в дітей розуміння того . що в своїй поведінці треба керуватися моральними нормами , знати припустимі межі дозволеного. Ми  маємо сприймати свою дитину як рівну собі людину.

     У « Декларації про права дитини» ( 1959 р.) сказано : « Ми - діти світу. Хто б не були наші батьки, де б ми не жили і в що б ми не вірили, поводьтеся з нами , як з рівними. Ми гідні того, щоб отримувати все найкраще з того, що може дати світ, захищайте нас , щоб ми мали можливість рости гідно  й вільно.»

     Правове виховання актуальне для сьогодення. У Базовому компоненті дошкільної освіти чітко окреслено зміст і обсяг знань, умінь і навичок з проблеми правового навчання. Він зорієнтований на системно організоване життя дитини дошкільного віку, створення таких соціально – педагогічних умов організації життєдіяльності, що допомагають їй якнайповніше само реалізуватися. Для засвоєння цих знань дітям пропонуємо дидактичні ігри, вправи на розвиток уваги дитини до самої себе, своїх почуттів, переживань; навичок спільної діяльності , почуття колективізму, розуміння інших людей; на усвідомлення стосунків у сім’ї ; розуміння своєї унікальності; формування адекватної самооцінки. Розроблені вправи, ігри, завдання спонукають дитину до проявів ініціативності, самостійності, здатності до творчого розв’язання різних проблем, поваги до чужої думки, об’єктивної самооцінки.

     Американський психологи Вірджинія Сатір сказала : « Якщо ми хочемо змінити світ, треба змінити сім’ю ». Батьки – перші вчителі у школі становлення особистості. Тому звертайте інтерес до проблем захисту прав та гідності ваших дітей.

      Консультація для батьків:

«Формування самостійності у дітей

в трудовій діяльності »

        Звичайно , виховати самостійну, організовану  та працелюбну дитину неможливо лише в стінах дитячого садка. Адже особистий приклад і участь батьків у трудовому вихованні дітей має величезне значення. Тому активно залучаємо їх до цієї роботи. Проводимо з ними бесіди, консультації, залучаємо до участі в освітньому процесі, у  «Дні  добрих спав »даємо конкретні рекомендації щодо прийомів трудового виховання вдома, які трудові доручення слід давати конкретним дітям , як правильно оцінити результати дитячої праці, підтримати у випадку невдалого виконання доручення.

       Для виконання трудових обов’язків вдома під керівництвом батьків ми пропонуємо посильні для дитини доручення , зокрема:

·               підтримувати порядок у своєму ігровому куточку;

·                        поливання кімнатних рослин;

·               якщо сім’я тримає город, квітник, виділити для дитини грядку , де вона може посіяти городні культури;

·               допомогти мамі у хатній роботі – підмести підлогу, витерти пил. прибрати посуд зі столу;

·               мити чайний посуд    , витирати його акуратно ставити на місце.

Коли діти усвідомлюють свої обов’язки та набувають практичного досвіду , у них з’являється впевненість у власних силах та можливостях, готовність працювати. Вони із задоволенням виконують свої обов’язки , допомагають молодшим братикам та сестричкам. Спостерігаючи , як працюють дорослі , діти разом з ними прибирають приміщення , пратимуть , готуватимуть, працюватимуть в саду і на городі. Батькам потрібно потурбуватися , щоб знаряддя праці , якими користуються діти , відповідали їхнім силам і можливостям, а дитячу працю супроводжував оптимістичний , радісний настрій. Для того щоб діти любили працю , щоб вона поступово стала для них потребою, необхідні міцні трудові навички, які формуються лише у результаті повсякденного вправляння, а обов’язки усвідомлення , то їх систематичне виконання у дитячому садку переросте у звичку.

  Варто пам’ятати , що дитина працюватиме охоче лише тоді , коли розумітиме, що її праця потрібна. Якщо ж дитина відчуватиме , що виконує щось нікому непотрібне , то й працюватиме без зацікавленості, що може спричинити формування у неї зневажливого відношення до своєї і чужої праці.

   Отже , саме праця – один із провідних чинників усебічного розвитку дітей.  Праця корисна для здоров’я дитини, якщо вона посильна і правильно організована. Рухи дитини , яка володіє трудовими навичками, більш точні та впевнені , вона ліпше орієнтується в просторі, їй зрозуміліший плин часу. Праця сприяє розумовому розвитку. Неоціненне значення праця має і для морального виховання дитини. Адже під час роботи виховуються такі якості особистості, як здатність до подолання перешкод. Спостережливість, зосередженість, старанність, самостійність, ініціативність.

Порадник для батьків щодо трудового виховання дітей :

·                   залучати дитину до трудових справ сім’ї якомога раніше;

·                   за дитиною старшого дошкільного віку закріпити постійні обов’язки, за виконання яких вона має бути відповідальною;

·                   не допускати відхилень  від встановлених дорослим вимог , щоб не давати дитині приводу до ухиляння від своїх обов’язків ;

·                   не кирати дитину працею: праця має приносити радість та задоволення;

·                   учити дитину працювати , прищеплювати її елементарні навички трудової діяльності – раціональні прийоми праці, правильне використання знарядь праці, планування та завершення трудового процесу;

·                   не давати дитині непосильних доручень, але доручати роботу з достатнім навантаженням;

·                   не підганяти дитину, чекати , поки вона закінчить роботу сама;

·                   завжди дякувати дитині    за допомогу чи старанно виконане доручення;

·                   не забувати хвалити дитину за ту роботу. Яка вимагала від неї особливих зусиль.

Консультація для батьків:

 «Прочитайте,тату, прочитайте,мамо!»

Що таке казка? Історія, розказана вам у дитинстві. Духовна спадщина, залишена нам предками. А ще — спосіб осягнення таємниць старовини, банк життєвих ситуацій і криниця життєвої мудрості.

          Психологи виявили, що казка має лікувальну дію, і розробили новий метод психотерапії — казкотерапію.

         Казкотерапія є досить давнім психолого-педагогічним методом. Знання про світ, філософію життя споконвіків передавалися з вуст у вуста, а також записувалися; кожне покоління перечитувало і засвоювало їх.

Сьогодні під терміном “казкотерапія“ розуміється спосіб передачі знань про духовне виховання і соціальну реалізацію людини. Саме тому казкотерапію називають системою виховання, співзвучною духовній природі людини . Казкотерапія дозволяє здобути відчуття психологічної захищеності в повсякденному світі, дає можливість програти основні життєві ситуації в «захищеному режимі» –  посередництвом казок. Даний вид терапії дозволяє глибше розібратися у собі, активізувати внутрішні ресурси людини.

         Казка — це творчість, доступна кожній людині.Важливим фактом є той, що деякі казки мають терепевтичий ефект і для дітей і для дорослих: читаючи казку, роздумуючи про неї, людина на несвідомо-символічному рівні «запускає» власні творчі процеси.

          Цінною рисою казок є те, що в їх ході відбувається певна трансформація – слабкий герой перетворюється в сильного, недосвідчений в мудрого, лякливий у сміливого тощо. Таким чином казка чудово сприяє розвитку дитини. Дитина з певного віку асоціює себе з головним героєм і в своїй уяві подорожує, бореться з чудовиськами, перемагає зло, перемагає страхи та ін., тобто «проживає» казку.

         Групове застосування казкотерапії дає можливість «проживати» казку у вигляді гри чи вистави, що сприяє не лише психічному, а й фізичному оздоровленню дитини. Це ми найкраще спостерігаємо в роботі гуртка «Лялька і книга»: діти з задоволенням вчать сценарій постановки, підбирають героїв-ляльок, а на дозвіллі  експромтом розігрують власні видумані історії для своїх героїв, які, за спостереженням колег-бібліотекарів дуже близькі з життєвими. Чи не таким чином діти знімають стрес, душевний біль, а можливо втілюють в життя свої задуми? Питання досить риторичне, зважаючи на те, як часто ми,батьки, зупиняємо свою робочу метушню задля відповіді на дитяче питання чи просто щоб обійняти та наділити посмішкою сина, дочку...

Дуже часто нас запитують, які казки читати дівчаткам, а які – хлопчикам. Звичайно, і дівчаткам, і хлопчикам потрібно читати найрізноманітніші казки. Оголосити певні казки «чоловічими» і не читати їх дівчаткам, чи навпаки, було б дивно.

У гендерному (статевому) відношенні всі казки, міфи, легенди, притчі можна умовно розділити на три групи:

- «чоловічі»: головний герой — чоловічий персонаж (до таких казок можна віднести всі міфи й легенди про героїв, а також казки, головні герої яких належать до чоловічої статі);

- «жіночі»: головна героїня (або героїні) — персонаж жіночої статі;

- «змішані»: є два головних герої обох статей.

Сюжет «чоловічих» і «жіночих» казок побудований таким чином, щоб герой (або героїня) самостійно розібралися з виникаючими труднощами й винесли певний урок для себе. Сюжет же «змішаних» казок, у яких діють антропоморфні герої, обов’язково завершується возз’єднанням героя й героїні, весіллям.
Тобто «чоловічі» казки відображають чоловічі стратегії поведінки, ставлення до життя, уроки, а «жіночі» – відповідно, жіночі. «Змішані» ж казки оповідають про взаємини й взаємовплив мужності й жіночності і їхній гармонізації. Давним-давно наші мудрі предки розділяли методи виховання дівчаток і хлопчиків. У хлопчиків розвивали мужність, а в дівчат – жіночність. Найбільш популярними «жіночими» казками є «Червона Шапочка», «Маша й Ведмідь «Крихітка-Хаврошечка», Попелюшка» »( але не в сучасній інтерпретації), і т.п. Якщо в «чоловічих» казках не завжди присутні жіночі образи, то в усіх «жіночих» казках обов’язково є чоловічий персонаж. Героїні доводиться або будувати з ним стосунки, вступаючи в боротьбу («Червона Шапочка», «Маша й Ведмідь»), або вона готує себе до щасливого шлюбу («Крихітка-Хаврошечка», «Морозко», «Попелюшка»). Мрії, дії жіночих героїнь обов’язково звернені до чоловіка (за винятком, мабуть, міфологічних амазонок). Це не дивно. Принципи Любові, продовження роду, основні для жінки, не можуть бути реалізовані без участі чоловіка. Фактично всі „жіночі” казки допомагають дівчинці осягнути зміст жіночності й таємницю, варіації взаємин
У такої казкотерапії виявилося безліч плюсів:

• розвиває фантазію мами,

• розвиває фантазію і мову дитини,

• добре застосовувати, коли очі втомилися (наприклад, після роботи), коли читати зовсім нічого не хочеться,

• можна сміливо варіювати довжину казки в залежності від кількості часу і сил,

• якщо придумати яку-небудь смішну казку, то спільний регіт чудово знімає напругу, засинаєш з посмішкою,

• подібне спільне проведення часу чудово зближує всіх, хто бере участь в цьому процесі

• дитина усвідомлює, що казка - це не щось придумане в одній формі раз і назавжди, а вона «жива», все в казці можна поміняти, як того забажає автор. Треба тільки підключити свою фантазію.

Впевнена, що багато батьків, усвідомлюючи і відчуваючи проблеми своєї дитини , деколи  інтуїтивно самі знаходять шляхи їх вирішення (але однозначно лише за умови наявності бажання їх знайти), без звернення до психологів та інших фахівців.

Казкотерапія - давно випробуваний та схвалений як у світі, так і в Україні метод психотерапії. Але розповсюджується він досить повільно. Можливо тому, що ми ще далекі від усвідомлення важливості психологічного здоров’я дитини, можливо ми, дорослі, повністю переключились на вирішення щоденних побутових проблем, виправдовуючи себе тим, що матеріальне благополуччя важливіше.

  А чи так це насправді?  Якщо звернутись до нашого навколишнього світу, згадати приклади, з якими нам доводиться стикатись: діти з умовно

благополучних сімей, які пристойно вдягнуті, напевне неголодні, знаємо, що їх батьки мають всі необхідні матеріальні побутові умови, а діти попри все замкнуті, можуть не привітатись при зустрічі, а мовний лексикон досить часто далекий від високої моралі а то й нецензурний.

         Знову ж, якщо повернутись до практики, варто згадати випадок: до Дня Матері бібліотека для дітей оголосила «live-вітання» для матусь:на ватмані кожен відвідувач міг залишити малюнок-вітання чи побажання .Бібліотекарів шокувало одне з них: малюнок чорним фломастером у вигляді чи то жмутку колючок ,чи то їжака з текстом: «хочу побажати мамі ,щоб вона мене любила». Однозначно цій дитині потрібна батьківська увага, психолог (неофіційно:мати цієї дитини любить заглянути в чарку – авт.). Погодьмося, що цей випадок непоодинокий, дітей, обділених батьківським піклуванням багато.

         До речі, а Вашій дитині вистачає материнського та батьківського тепла?   Про це варто пам’ятати повсякчас, розуміючи, що колись в потрібну і важку для дитячої свідомості хвилину від неї відвернулись, її не підтримали, не зрозуміли дорослі.

Тож прочитайте, тату, прочитайте,мамо ще раз ці рядочки, а потім забудьте на годинку про буденне життя, сядьте зі своїми дітками з книжкою казок і полиньте в фантастичний світ позитиву для того, щоб вийти з нього справді люблячими татом,

мамою, чоловіком, дружиною…Людиною!